Якщо заглибитися на територію Антарктиди з боку моря Росса, то доберешся до трьох так званих сухих долин (Вікторії, Райта і Тейлора). Найближчий населений пункт - американська полярна база Мак-Мердо.
Тут дують катабатичні вітри (найшвидший вітер планети, що досягає швидкості 320 км/год), які викликають підвищене випаровування вологи. Таким чином, долини ось уже близько 8 мільйонів років залишаються вільні від льоду і снігу. При цьому в деяких районах приблизно 2 мільйони років взагалі не було ніяких опадів.
Втім, вода в долинах все ж присутня - у вигляді найбільш солоних на Землі озер. Оскільки температура тут іноді піднімається до нуля, вони місцями відстоюють, надаючи місцю сюрреалістичний вид тропічного курорту. У найбільшому з цих озер полярники навіть займаються дайвінгом. Кажуть, на дні лежить муміфікуваний труп тюленя, який колись незрозумілим чином доковилював сюди з узбережжя.
Мертвий тюлень - мабуть, єдиний представник місцевої фауни. Клімат тут настільки суворий, що навіть бактерії представлені у досить обмеженій кількості, не кажучи про більш багатоклітинні організми. Це, до речі, дуже сподобалося американським астрофізикам, які пристосували сухі долини під випробування марсоходів. Вчені запевняють, що не тільки відсутність зайвого життя, а й місцевий клімат дуже нагадує марсіанський.
Тепер про найбільш привабливе. Потрапити сюди звичайній (та й незвичній!) людині практично неможливо.
Чому? По-перше, антарктичний туризм взагалі штука вельми умовна. Тобто за нечувані гроші ви, звичайно, можете купити екскурсію на Південний полюс (туди вас доставлять військовим літаком) або оглядовий круїз по антарктичних островах, густо населених пінгвінах і тюленях. Додавши зверху ще кілька тисяч, можна також зафрахтувати яхту і причалити де-небудь на березі моря Росса. Однак пройти пішки до сухих долин (близько 50 кілометрів по кучугурах), самі розумієте, не вийде. Навіть якщо у вас раптом завалявся приватний літак або вертоліт, навряд чи він долетить туди і назад з Чилі або Нової Зеландії без дозаправки. А якщо і долетить, то вже точно не сяде.
Загалом, залишається тільки заздрити полярним вченим. До речі, саме їм належать жовті курортні намети, які ви напевно помітили на фотографіях.
І все ж, якщо потрапити в сухі долини Антарктиди неможливо, обов'язково майте на увазі ще одне цікаве місце неподалік. Приблизно за тисячу кілометрів від антарктичних пустель знаходиться так званий полюс недоступності - найвіддаленіша від берегів точка континенту. Крім того, що це найбільш важкодосяжна точка планети, є тут і ще одна пам'ятка: занедбана полярна станція, увінчана бюстом Леніна.
Ця станція була заснована радянськими полярниками в 1958 році і проіснувала рівно два тижні, після чого була закрита (очевидно, через повну марність). Однак факт присутності наших на найбільш недоступній точці планети був зафіксований. У чому, до речі, переконалися троє англійців (Рорі Суїт, Руперт Логнсдон і Генрі Куксон), які в 2007 році вперше досягли полюса недоступності пішки, використовуючи тягу повітряних зміїв, і сфотографувалися з Леніним.
Матеріал опубліковано на сайті Maximonline.ru
