- Я бачив чупакабру під час своєї вечірньої пробіжки, - стверджує студент Національного авіаційного університету 21-річний Артур із села Бузова, що на Київщині.
- Намагаюся час від часу бігати вечорами, після навчання або роботи. Того разу я не на жарт злякався. Біг по безлюдній покинутій дорозі. Вже почало темніти. Те, що за мною хтось слідує, я не почув, а швидше відчув. Краєм ока вловив якийсь рух у кущах. Від несподіванки зупинився. Мій переслідувач теж завмер. Мені вдалося розгледіти звіра, коли той вийшов з кущів на дорогу. У нього була щуряча морда, задні лапи довші передніх, довгий хвіст. Загалом, виглядав так, як зазвичай описують чупакабру в пресі. Тварина ніби готувалася до стрибка, але щось його зупиняло. Довго дивитися на чупакабру було моторошно, і я знову почав рух. Не намагався втекти, а просто продовжив свій маршрут, зрозумівши, що в будь-яку мить звір міг наздогнати мене, але з якоїсь причини не збирався цього робити. Він зберігав одну і ту ж дистанцію. Складалося враження, що чупака--було просто цікаво спостерігати за тим, що я роблю. Може, вона зі мною в кішки-мишки грала?
