30 років тому один з нью-йоркських тижневиків, який спеціалізується на освітленні загадкових подій, вийшов з сенсаційним заголовком: «На покинутій базі ВПС в Монтауці триває Філадельфійський експеримент, розпочатий в 1943 році з есмінцем» «Елдрідж» «». Незабаром на дану тему послідувало відразу кілька публікацій, причому цілком респектабельних видань. Навіть «Нью-Йорк таймі» помістила замітку про те, що управління військово-морських досліджень ніколи не припиняло секретний проект «Веселка», і при цьому останнім часом досліди прийняли абсолютно новий напрямок - електронне «опромінення мозку» і програмований вплив на розум людини. Філадельфійський експериментна північно-східному узбережжі острова Лонг-Айленд в Нью-Йорку розташований район Монтаук (Montauk), відомий більшості городян своєю живописною природою і береговим маяком. Колись це було невелике припортове містечко, оточене рибальськими селами, але мегаполіс давно вже дотягнувся до нього своїми комунікаціями, перетворивши на приміську курортну зону. На північно-західній оконечності острова, за не діючою поромною переправою, розташовані залишки бастіонів старовинного форту часів Війни за незалежність. Далі розкинулися бараки і ангари колишньої бази військово-повітряних сил.
Липневої грозової вночі 1983 року поблизу Монтаукської бази ВПС стався сильний вибух на місцевій електростанції, що знеструмив всю округу. Через кілька днів місцеві жителі прочитали в газетах, що «секретним фізикам», які проводять якісь досліди на Монтаукському вертолітному полігоні, вдалося пробити «підпросторовий перехід» в 1943 рік. Незабаром курортне містечко заповнили натовпи репортерів, які з нетерпінням очікують появи «блукаючого в заплутаних коридорах простору і часу» есмінця «Елдрідж», який зник у філадельфійських доках. Наступні публікації з усілякими здогадками з'явилися останньою краплею для керівництва «надсекретного проекту». В один прекрасний день на території колишньої бази скликали відкриту прес-конференцію, на якій кілька цивільних, але з військовою виправкою «радіоінженерів», як вони представилися, розповіли про свої цілі і завдання. З їх заплутаних пояснень випливало, що якийсь фонд виділив грант на спільні дослідження з військово-морськими силами США верхніх шарів атмосфери шляхом їх зондування радіохвилями. Ну і, звичайно, керівництво дослідницького центру приносить вибачення за згорілу від удару блискавки підстанцію, хоча, взагалі кажучи, це лише наслідок розгулу стихії... Монтаукський полігонПо різним джерелам, реалізація проекту «Фенікс» почалася в 1948 році і тривала до 1967 року. Коли проект був завершений, заключний звіт направили в Конгрес США. У цьому розлогому документі говорилося, що свідомість людини схильна до впливу електромагнітного випромінювання і в принципі даний феномен може мати оборонне значення. Подібна заява неабияк спантеличила більшість конгресменів, і після нетривалих консультацій з експертами було прийнято рішення відмовитися від подальших досліджень.
Тоді в пошуках коштів керівництво проекту звернулося до Агентства передсзих оборонних дослідницьких проектів Міністерства оборони США (Defense Advanced Research Projects Agency - DAPRA). Ця досить секретна проектна організація, як випливає з її назви, відповідає за розробку нових військових технологій, забезпечуючи перевагу збройних сил США. Заклики учасників «Фенікса» про продовження роботи з метою випередження інших країн у розробці радіохвильових засобів впливу на мозок людини знайшли повне розуміння у відповідальних співробітників DARPA, які проводили експертизу проекту. Так «Фенікс» отримав потужну матеріальну базу нібито для подолання розриву між фундаментальними нейрофізіологічними дослідженнями та їх застосуванням у військовій сфері. Так почалося виконання проекту «Фенікс-2», який на сторінках преси найчастіше іменувався «Райдужним Феніксом» або просто Монтаукським проектом. Загадка доктора БілекаВ 1980-ті роки проект «Райдужний Фенікс» знову опинився на межі закриття. Справа в тому, що грант DARPA закінчився, і Агентство національної безпеки США припинило фінансування проекту, отримавши досить непогані зразки портативних СВЧ-випромінювачів. Вважається, що найвідомішим «практичним виходом» монтаукських дослідів стала розробка мініатюризованих портативних генераторів СВЧ-випромінювання. Це нова зброя для «лицарів плаща і кинджала» абсолютно не залишає слідів, викликаючи сильне нездужання з втратою свідомості і серцеві напади аж до летального результату. Подальше доопрацювання цих знаменитих «кейсів смерті» проводилося десь у надрах надзасе-креченої організації. У Пентагоні ж з'явився конкуруючий проект HAARP (High Frequency Active Auroral Research Program) - програма дослідження іоносфери високочастотним впливом. А тут ще значні кошти були виділені на розробку «імпульсних радіоелектронних боєприпасів», успішно випробуваних в Югославії, Іраку та Афганістані. Останньою спробою хоч якось зацікавити потенційних спонсорів і замовників став «випадковий витік інформації» через якогось Ела Білека, одного з авторів гучної книги «Філадельфійський експеримент та інші таємниці НЛО». Абсолютно невідомий у наукових колах «доктор Білек» повсюдно стверджував, що брав участь у розробці проекту «Веселка-Фенікс» і багатьох наступних «дочірніх програмах». Але і він не зміг дати розумних пояснень для дивної поведінки морських і наземних тварин, які іноді зазнавали дуже незвичайних мутацій.
Тут можна згадати, що в околицях Лонг-Айленда вже одного разу спостерігався масовий падіж диких і домашніх тварин. Це сталося в перше десятиліття XX століття, коли видатний американський винахідник сербського походження Нікола Тесла провів серію експериментів на своєму ефірному резонаторі. Цей загадковий апарат, який іноді називають «променевим знаряддям Тесли», був встановлений на знаменитій вишці Ворденкліф. Місцеві жителі дуже швидко зіставили періоди роботи вежі, що покривалася гірляндами вогнів статичної електрики, і дивною поведінкою їхніх домашніх вихованців. Кішок, собак, коней і корів охоплювали напади своєрідного сказу. Тварини втрачали орієнтацію, падали і каталися по землі. Потім навколишні лікарні переповнилися гіпертоніками і сердечниками. Все це чималою мірою сприяло, незважаючи на бурхливі протести Тесли, припинення експериментів і демонтажу всього обладнання, включаючи вежу ефірного резонатора в 1917 році. Схоже, що щось подібне мало місце і в Монтауці. Адже всі зібрані журналістами дані говорять про те, що американські військові не тільки проводили там дослідження впливу мікрохвильового випромінювання на людський мозок. Крім того, як і Тесла, вони намагалися проводити віялове опромінення безлюдної місцевості і океану. При цьому ретельно відстежувалися реакції представників сухопутної та морської фауни. Безславна смерть Чималу роль у безславній кончині так і не зумів відродитися «Фенікса» зіграли й авторитетні екологічні організації. Після трьох поспіль масових викидів китоподібних на пляжі і відмелі почалося пікетування «зеленими» Монтаукського полігону. Це привернуло найпильнішу увагу американських ЗМІ, які своїми публікаціями остаточно розвіяли горіол таємничості над спробами відродити «променеве знаряддя Тесли». Чи це було останніми експериментами з мікрохвильового впливу на людину і тварин? Звичайно ж, ні! У цьому абсолютно впевнені всі, хто так чи інакше стикався з проектом «Фенікс». Безсумнівно, десь зараз проводяться нові досліди з метою знайти нові радіохвильові способи вразити живу силу противника. Несподівано тут виникли і «гуманні» методи боротьби з демонстрантами шляхом їх опромінення невеликими переносними магнетронами. Ця зброя, що викликає сильний больовий шок, навіть отримала цинічну назву - «кричи або біжи».
